Замок твоєї душі
почуттяволя
Окропи мене ніжністю Та весняною свіжість, Мов дитини наївністю, Лебединою вірністю. Розбуди мене спогадом, Золотавим чар-здогадом, Мов зими темним холодом. Замори мене голодом. Замуруй сонце пламенне, Згаси серце розплавлене, Зруйнуй вежу цю каменну Язиками обпалену. Збудуй замок у шатах, В діамантах, блаватах, Налитих сріблом палатах У високих Карпатах. Лиш не дай душі в’янути, Не пусти себе ранити, Не руйнуй, не смій падати. Окропи мене ніжністю І снігів білосніжністю, Впої ангела милістю, Лебединою вірністю.